PVP отримують з мономеру вінілпіролідону (NVP) шляхом полімеризації в масі, полімеризації в розчині та іншими методами. У процесі приготування масової полімеризації, через високу в'язкість реакційної системи, полімер нелегко дифундує, а тепло реакції полімеризації не легко видаляється, що призводить до локального перегріву та інших проблем, отриманий продукт має низьку молекулярну масу , високий вміст залишкових мономерів, і здебільшого виглядає жовтим, що має невелику практичну цінність. У промисловості полімеризація в розчині зазвичай використовується для синтезу PVP. Існує два основних шляхи полімеризації виробництва PVP. Перший - розчинна полімеризація NVP в органічних розчинниках з подальшою десорбцією водяною парою. Другий шлях включає водну полімеризацію мономерів NVP з водорозчинними катіонами, аніонами або неіонними мономерами. Нагрівання мономерів NVP безпосередньо до температури вище 140 градусів, або додавання ініціаторів до розчинів NVP для нагрівання, або додавання ініціаторів до розчинів NVP (розчинниками можуть бути вода, етанол, бензол тощо) для вільнорадикальної полімеризації, або пряме опромінення мономерів NVP або їх розчинів зі світлом можна отримати гомополімери PVP. Різні методи полімеризації призводять до різних полімерних структур і властивостей, серед яких полімерна композиція, отримана вільнорадикальною полімеризацією в розчині, має відносно однорідну структуру. Продуктивність також є відносно стабільною, що робить його найбільш часто використовуваним методом гомополімеризації NVP. Регулюючи умови реакції, такі як концентрація мономеру, температура полімеризації та дозування ініціатора, можна отримати гомополімери PVP з різною молекулярною масою та розчинністю у воді.
Процес 1: приготуйте NVP до розчину з масовою часткою 50%, використовуйте невелику кількість перекису водню як каталізатор і ініціюйте полімеризацію при 50 градусах під дією азодіїзобутиронітрилу, щоб майже весь NVP перетворився на PVP. Знову додайте аміачну воду до полімеру, щоб розкласти азодиізобутиронітрил, що залишився, в результаті чого швидкість полімеризації мономеру становитиме майже 100% і вміст твердої речовини 50%.
Процес 2: додайте 0.4 г диспергатора P (NVP co VAc) і 80 г диспергатора етилацетату до чотиригорлої колби на 250 мл. Після перемішування та розчинення у водяній бані з постійною температурою при 70 градусах додайте 20 г мономеру NVP та 0,15 г ініціатора AIBN. Проведіть реакцію в атмосфері азоту протягом 6 годин, охолодіть і відфільтруйте та помістіть нерозчинну речовину у вакуумну сушильну піч на 24 години, щоб отримати білий твердий порошок PVP.
При полімеризації PVP переважна більшість використовує AIBN як ініціатор, і немає літератури про використання водорозчинних азоініціаторів для синтезу PVP. Однак деякі люди зараз працюють над цим аспектом. Через те, що мономери NVP і PVP розчинні у воді, водорозчинні азоініціатори можна використовувати для ініціації полімеризації та створення лінійних полімерів PVP. Крім того, AIBN містить шкідливі для організму людини ціанідні групи, тоді як водорозчинні азоініціатори здебільшого не містять ціанідних груп. PVP здебільшого використовується для продуктів, які безпосередньо контактують з тілом людини, тому водорозчинні азоініціатори мають більше переваг, ніж AIBN.




